Середа, 20.06.2018, 14:17
Вітаю Вас Гість | RSS

ТЕРНОПІЛЬ РЕЛІГІЙНИЙ

Блог

Головна » 2016 » Вересень » 18 » БЕРЕЖАНИ –"МАЛЕНЬКА ШВЕЙЦАРІЯ" НА ОПІЛЛІ
16:47
БЕРЕЖАНИ –"МАЛЕНЬКА ШВЕЙЦАРІЯ" НА ОПІЛЛІ

Бережани – затишне і живописне місто на Тернопільщині зі захоплюючою історією та цікавою архітектурою. Розташувалось воно на невисоких пагорбах та берегах річки Золота Липа. Бережани називають «Маленькою Швейцарією».

Бережани, вид з пагорба Сторожисько

Місто відоме численними пам’ятками сакральної та фортифікаційної архітектури. Це замок Синявських, замкова каплиця, ратуша, комплекс вірменської церкви св. Григорія, костел св. Апостолів Петра і Павла, церква Пресвятої Трійці, дерев’яна церква святого Миколая, синагога та монастир Бернардинів з костелом святого Миколая. Не менш мальовничими є міські околиці – урочище «Монастирок» та Чортів Камінь і Райський парк з заміським палацом. Вже впродовж 15 років старе місто є Державним історико-архітектурним заповідником.

Історія міста сягає ХІV століття. Тоді через Бережани проходив великий торгівельний шлях між Львовом та Теребовлею. За місцевою легендою, назва міста походить від імені власниці цих земель Анни – «берег Анни». Дійсно наприкінці ХV століття правителькою тут була Анна Хохновська. За іншою версією, назва походить від слова «берег», адже місто розкинулось на берегах річки.

Герб БережанПерша письмова згадка про Бережани як давньоруське поселення датована 1375 роком. Тоді князь Владислав Опольський віддав ці землі боярину Васькові Тептуховичу. А в 1530 році польський король Сигізмунд І Старий подарував Бережани з околицями руському воєводі, пізніше великому коронному гетьману Миколі Синявському (1489-1569). Крім того, польський король надав Бережанам статус міста і магдебурзьке право. Було затверджено герб міста, на якому зображено золотого оленя на синьому тлі.

Східний Вавель

Чотири роки потому Микола Синявський розпочав будувати фортифікації. Місцем для них обрав не вершину гори, а болотисту місцину між розливами річки Золота Липа.

Замок побудували з тесаного каменю, за формою він подібний до п’ятикутника, мав три оборонні вежі – п’ятикутну, багатокутну і круглу. Для укріплення фундаменту, перед початком будівництва в землю забивали дерев’яні палі. Замкові стіни мають різну товщину – від 2 до 6 метрів, крім того під замком є два поверхи підвалів та підземні ходи, нібито, до с. Рай і до Бернардинського монастиря.

Бережанський замок, залишки круглої вежі

У 1554 році спорудження фортеці завершилося, але пізніше її кілька разів перебудовували. У середині XVII століття за проектом французького військового інженера Боплана (того самого, що збудував фортецю Кодак і описав тодішню Україну) побудували неприступні бастіонні укріплення, і фортифікаційна потужність Бережанського замку досягла найвищого рівня. Замок був чи не єдиним в усій окрузі, який жодного разу не здобули штурмом. Тільки двічі в замку були вороги. У 1648 році війська Максима Кривоноса та у 1655 році війська шведського генерала Дугласа увійшли до замку за допомогою своїх прихильників, які відімкнули їм замкову браму.

Архівне зображення Бережанського замку

У різні часи в замку гостювали російський цар Петро І, гетьман Мазепа, польський король Август ІІ. У 1703 році гетьман коронний Адам-Микола Синявський переховував у фортеці угорського князя Ференца ІІ Ракоці, лідера повстання проти австрійської влади. У Бережанському замку він написав свій маніфест – звернення до угорського народу, заклик на боротьбу проти австрійської влади.

Бережанський замок, внутрішній дворик

Внутрішній двір замку сформований за принципом італійського палацу. Його розбудовували поступово. Південно-східний корпус мав 4 поверхи, з яких збереглося лише 2, решта за радянських часів стала фундаментом стадіону. В цьому корпусі було 14 парадних зал, кожна з яких мала певну назву, наприклад віденська, стеля якої розмальована битвою під Віднем, на другому поверсі були «срібні», на третьому – «золоті» кімнати. На четвертому поверсі була картинна галерея портретів відомих людей та велика бібліотека.

Бережанський замок, залишки стін

Палац був відомий розкішними інтер’єрами, тому його ще називали «Східним Вавелем».

Бережанський замок, залишки стін

Але основним елементом замкового комплексу був не палац, а каплиця Синявських.

Каплиця Синявських

Спочатку побудували центральну частину каплиці, фасад якої завершувався ренесансним трикутним фронтоном з зображенням Всевидячого Ока. В бокових нішах розмістили скульптури – св. Станіслава (справа) та зліва – св. Миколая.

Пізніше вдова Адама-Єроніма Синявського (1576-1616) Катерина добудувала західну каплицю-усипальницю для своєї родини, розмістила там надгробок чоловіка та потрійний надгробок своїх синів – Олександра, Миколи і Прокопа.

У другій половині XVII століття Микола Єронім Синявський (1645-1687) добудовує східну каплицю. Там зберігався надгробок засновника міста і замку, надгробок його сина Єроніма, а також найстаріша пам’ятка каплиці – надгробок Анни Синявської.

Під час Першої світової війни скульптури з надгробків Синявських вивезли до Кракова. Олов’яна труна Миколи Синявського з фігурою лицаря в посріблених і позолочених латах зберігається в замку у Пісковій Скалі під Краковом. Відреставрований надгробок Анни Синявської експонується в Олеському замку. У Бережанському замку зберігається відреставрована скульптура з надгробку Адама-Єроніма Синявського.

Бережанський замок, відреставрована скульптура з надгробку Синявського

Після смерті гетьмана Адама-Миколи Синявського 1726 року власниками замку стають Чарторийські (донька Адама-Миколи Софія була замужем за Августом Чарторийським), згодом Любомирські, Потоцькі і починається поступовий занепад твердині.

Бережанський замок, експозиція - герби власників

Перше значне руйнування замку завдав снаряд, який потрапив в замкові мури під час битви на Лисоні під час Першої світової війни. За радянської влади замок став руїною. Реконструкція почалася лише на початку 2000-х років. Сьогодні Бережанський замковий комплекс є пам’яткою архітектури і належить до місцевого Державного історико-архітектурного заповідника.

Костел св. апостолів Петра і Павла

У 1600 році неподалік від ринкової площі на високому пагорбі було закладено фундамент костелу Різдва Діви Марії. Ініціатором цього був Адам-Єронім Синявський. Спорудження храму тривало до 1620 року.

Костел свв. ап. Петра і Павла

Цей костел мав не лише сакральне, а й фортифікаційне значення, про що свідчать оборонна вежа та бійниці в мурах.

Інтер’єр храму прикрасив бароковий вівтар і різьблені з білого каменю колони та арки, роботи Йогана Пфістера.

Костел свв. ап. Петра і Павла, інтер'єр

У 1675 році храм зруйнували татари. Після цього святиню відбудували і освятили під новим іменем — на честь першоапостолів Петра і Павла. У пер. половині XVIII століття, коли з оборонної вежі створили дзвіницю, костел отримав статус фарного, тобто парафіяльного.

Костел свв. ап. Петра і Павла

За часів СРСР святиня стала спортзалом. З кінця 1990-х років богослужіння в костелі відновилися. Храм реставрували і встановили погруддя Папи Римського Івана Павла ІІ біля костельної брами

ПРОДОВЖЕННЯ ЧАСТИНА 2

Переглядів: 219 | Додав: АЗИЛЬ | Теги: Тернопіль, ЬЕрежани, українська духовність, храми Тернопілля, релігія | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Меню сайту
Форма входу
Пошук
Календар
Друзі сайту
АнтиСекта@Тернопіль http://antisekta.ucoz.com/index/0-2 Тернопільський центр допомоги "АЗИЛЬ"http://azil.ucoz.ua
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0